Незаживні рани трипілля

Ще з шкільної лави всім відомо про трипільську культуру – загадковий і незвичайний, до кінця непізнаний феномен нашого минулого. Трипільські пам’ятки поширені на значній території України у другій половині VІ – першій чверті ІІІ тисячоліть до н.е. Їх вивчення триває вже більше сотні років і кожні нові дослідження не перестають дивувати вчених новими, несподіваними результатами. Земля тривалий час оберігає таємниці наших предків і відкривати їх можуть лише підготовлені спеціалісти – археологи, які мають на це відповідні дозвільні документи. Проте, в останні роки набрала масового поширення хвороба пошуку скарбів, різного антикваріату людьми, які ніякого відношення до науки не мають і ними керує лише прагнення особистого збагачення. В результаті сотні пам’яток понівечені глибокими перекопами, культурний шар зруйновано. Вся важлива і неповторна інформація назавжди втрачена. Працівники кафедри і студенти історичного факультету нещодавно були свідками такого варварства.

Біля с. Сокіл Кам’янець-Подільського району на правому високому березі Дністра розташоване велике трипільське селище. На жаль його спіткала сумна доля. Практично вся площа поселення зрита свіжими грабіжницькими ямами і ровами з підкопами. На поверхню викинуто масу керамічних виробів, кістки тварин, знаряддя праці, частини глинобитних деталей будинків, тобто все те, що злодійська думка розцінила як непотріб. А насправді все це разом, якби воно було розкрите дослідником в єдиному комплексі, дало б неоціненні відомості про життя давніх мешканців краю, їхню культуру й побут. Але цього вже ніколи не станеться. Так і зіяють ці страшні рани на тендітному тілі трипільської цивілізації ніби волаючи: «Люди схаменіться, майбутні покоління вам на простять».