Іван Васильович Рибак – завідувач кафедри архівознавства, спеціальних історичних та правових дисциплін

Хтось із античних філософів якось сказав: «У світі трапляються особи в колі яких відчуваєш себе людиною». Саме до таких представників славних науковців належав І.В.Рибак (1951-2017). Коли чуєш це ім’я душа наповнюється світлою енергетикою, оптимізується настрій і хочеться хоч у чомусь наслідувати чудовий приклад науковця, педагога і взагалі  обдаровану та чуйну особистість.

Наше знайомство відбулося у вересні 1987 р., коли, будучи включеним до складу кафедри СРСР і УРСР історичного факультету К-ППІ, безпосередньо  зустрічався з її викладачами, серед яких був І.В.Рибак. Невисока, худорлява постать Івана Васильовича, на той час кандидата історичних наук, доцента справила незабутнє враження та запам’яталася назавжди.

Життєвий шлях науковця, який пройшов від студента-початківця до професора – завідувача кафедрою був тісно пов’язаний з інститутом (пізніше університетом) кафедрою тепер архівознавства, спеціальних історичних та правових дисциплін. Так ще будучи студентом у 1972 р. на кафедрі (тоді СРСР і УРСР) була затверджена і успішно захищена дипломна робота на тему: “Мировий суд на Поділлі”, а науковим керівником тоді призначили П.Ф.Щербину.

В К-ППІ І.В.Рибак розпочав працювати з жовтня 1976 р. спочатку на кафедрі суспільних дисциплін. Що стосується кафедри історії СРСР і УРСР то І.В.Рибак перейшов сюди в кінці серпні 1985 р., викладав курси пов’язані з історією СРСР.

Беручи до уваги певний часовий зріз, мовою архівних матеріалів звіт діяльності І.В.Рибака у кінці 1987 р. виглядав таким чином: «Навчальна робота доцента І.В.Рибака відзначалася розробкою лекційного курсу з історії СРСР (1938-1988 рр.) загальною кількістю 68 год., а також спецкурсу “Критика основних концепцій буржуазної фальсифікації історії СРСР” (24 год.). Крім того, започатковано роботу над курсом «Історія міжнародних відносин і зовнішньої політики СРСР (1838-1987 рр.)» та підготовлені методичні рекомендації і плани семінарських занять з історії СРСР.

У науковій роботі за звітний період було опубліковано І.В.Рибаком на той час 18 наукових праць, в активі також стала участь у роботі п’яти Всесоюзних симпозіумів та конференцій з проблем історії радянського суспільства. Також виділявся І.В.Рибак, серед авторів колективних праць таких як “Історія радянського селянства УРСР”, “Нариси історії Хмельницької комсомольської організації”, “Історії Поділля”, “Звід пам’яток історії і культури Хмельницької області”. У 1987 р. розпочата робота над індивідуальною темою майбутньої дисертаційної праці “Соціально-побутовий розвиток українського колгоспного села (1928-1986 рр.)”, причому по темі якої опубліковано три статті.

Громадсько-політична робота І.В.Рибака не відставала від основних напрямків. Він очолював осередок товариства “Знання” на історичному факультету та інші».

Початок 2000-х рр. відзначався новими змінами. Після більш ніж 30-літнього перебування на посаді завідувача кафедрою І.С.Винокуром на початку 2005-2006 навчального року, ректор К-ПДУ академік АНВШ України О.М.Завальнюк новим завідувачем призначив кандидата історичних наук, професора І.В.Рибака, який працював на цій посаді 12 років, до квітня 2017 р.

Новопризначений завідувач кафедрою, враховуючи традиції, одразу включився у роботу. Пріоритетним напрямком діяльності залишалася науково-дослідна робота, до того ж додавалася праця по проведенню процедури ліцензування магістратури за спеціальністю  “Архівознавство”, а також спеціалізації “Правознавство”. У зв’язку з цим на базі кафедри було проведено ряд конференцій самого представницького рівня. Так, міжнародні науково-практичні конференції “Кам’янець-Подільський у контексті українсько-європейських культурних зв’язків і сучасність” пройшли 14-15 травня 2005 р. та 5-6 жовтня 2006 р. З успіхом 20-21 вересня 2012 р. пройшла Всеукраїнська науково-практична конференція: “Сучасні засоби збереження документів та нові методологічні підходи до наукових досліджень і застосування документів національного архівного фонду України”, яку кафедра організувала разом з керівництвом Держархіву Хмельницької області на чолі з його директором, випускником історичного факультету (1982 р.), кандидатом історичних наук В.Г.Байдичем.

Завідувач та викладачі кафедри не залишались осторонь відносно участі у загальнодержавних колективних історичних проектах, як, наприклад, створення енциклопедичних видань, довідників, збірників документів та інше. Так, серед багаточисельного авторського колективу істориків України та зарубіжжя 11-томної “Енциклопедії історії України” знаходився і професор І.В.Рибак. Публікація І.В.Рибака в “Енциклопедії історії України” стосувалася історії м.Кам’янця-Подільського.

Один із важливих напрямків роботи завідувача – підбір кадрового потенціалу. З часом до кінця першого десятиліття 2000-х рр. змінювався персональний склад кафедри – літні викладачі пішли на заслужений відпочинок: В.А.Радіоненко, І.С.Філімонов, І.І.Мозолевський. Перейшли на інше місце роботи: В.О.Коротун, О.С.Озімовський, С.Б.Почапинський, В.А.Талько. Нажаль перше десятиліття не обійшлося без втрат. Відійшли у вічність В.В.Малий (1960-2010), О.Т.Щур (1929-2012).

Завідувачі кафедри (як І.С.Винокур, так і І.В.Рибак) враховували жорсткі вимоги, щодо підбору якісного складу викладачів кафедри, тому під їхнім керівництвом проходило інтенсивне зростання кваліфікації науково-педагогічних працівників. Оновлення назви кафедри (точніше повернення до попередньої назви історія народів Росії) у 2003 р. співпало з початком оновленням її викладацького складу – на кафедрі розпочав роботу А.А.Лубчинський. Одразу два викладачі поповнили склад кафедри у 2004 р. – В.І.Адамовський та О.Л.Баженов, а з 2007 р. – А.Л.Глушковецький. З 2003 р. працює на кафедрі старший лаборант В.Ф.Неборак, а з 2007 р. посаду завідувача науково-дослідною лабораторією археології обійняв старший лаборант В.А.Гуцал.

Друге десятиліття 2000-х рр. відзначалося зусиллями завідувача пов’язаними з модернізацією навчально-виховного процесу в світлі прийняття нового законодавства про освіту. Кафедри історичного факультету перейшли на нові програми навчання. Зникали одні навчальні дисципліни, збільшувалися години на викладання інших предметів. Тому все, це перш за все, від завідувача кафедрою, вимагало чималого напруження.

Загалом, наукова, навчальна діяльність І.В.Рибака припала на складні і важкі часи: розпад СРСР, гіперінфляція, безгрошів’я. Був час, коли викладачі навчального закладу не отримували зарплату, але в цих нелегких умовах І.В.Рибаку вдалося чимало зробити. За період роботи в університеті він взяв участь у 134 міжнародних, всеукраїнських, регіональних конференціях, опублікував 302 наукові праці. Копітка робота з джерелами, документами та знахідками залишається за лаштунками видимого ракурсу, але, водночас, без якої не було б основи для формування самодостатньої особистості. Завжди вимогливий до себе, Іван Васильович аналогічно ставився до колег, що дало можливість досягти кафедрі високих результатів. Така кипуча діяльність завідувача та викладачів дозволила у 2011 р. вибороти кафедрі перше місце як в загально університетському рейтингу, так і прославляла наш університет загалом і зробила можливим займати поважні місця у загальнодержавному рейтингу кращих вузів України.

Чергова (третя із семи) реорганізація кафедри знову лягла на плечі завідувача кафедрою і припала на 2014 р. Тоді, в зв’язку з агресією Росії та розв’язання гібридної війни в Криму і на Донбасі, змінилася назва кафедри, яка здобула сучасне звучання – кафедра “Архівознавства, спеціальних історичних та правознавчих дисциплін”.

Іван Васильович займав активну життєву позицію. Яскраві, запальні промови сильної особистості захоплювали однодумців, примушували поважати опонентів.

Успіх любить людей працьовитих, цілеспрямованих і творчих. Самовіддана щоденна напружена праця привела Івана Васильовича до широкого визнання його як вченого. Його наукові публікації завжди викликають підвищений інтерес широкого загалу читачів та гучний резонанс у колі фахівців. Також визнанням його успішної науково-педагогічної діяльності стали присвоєння звання член-кореспондент Української Академії історичних наук. І.В.Рибак нагородження Почесною грамотою Верховної Ради, Почесною грамотою МОН, нагрудним знаком Міністерства освіти і науки за розвиток вищої освіти «Петро Могила», нагрудним знаком Служби безпеки України за особистий внесок у її розбудову, знаком „Відмінник народної освіти України” та іншими відзнаками. І.В.Рибак – лауреат премії Всеукраїнської спілки краєзнавців України ім..Д.Яворницького. Ім’я вченого внесено до Книги Пошани Хмельницької області.

Далеко не всім вдається успішно поєднувати ролі науковця, педагога, порадника, товариша, чоловіка, батька, дідуся оскільки всі сфери діяльності потребують чималих фізичних та інтелектуальних зусиль. Іван Васильович належав до тієї когорти особистостей, яким притаманно не спочивати на лаврах, а постійно підтримувати свій високий авторитет, нарощуючи добрі справи.

Науково-педагогічна діяльність Івана Васильовича Рибака нараховує більше 45 років. Вона була наповнена численними успіхами, вагомими трудовими здобутками, громадським визнанням і авторитетними нагородами. Все це було здобуто великою і наполегливою працею, високою організованістю, вмінням бачити головне і своєчасно вирішувати назрілі проблеми. Такий вагомий здобуток – результат діяльності талановитого та досвідченого вченого і педагога – Івана Васильовича Рибака.

Кандидат історичних наук, професор
кафедри архівознавства, спеціальних історичних
та правознавчих дисциплін
Ю.А. Хоптяр