Подорож до мальовничої Бакоти

Бакота – сива давнина і вражаюча краса природи тут сплелись навік. Воно багате на історію, яка, на жаль, опинилася під товщами вод Дністра, і живе лише у людській пам’яті. Але живе. Сюди йдуть люди, їх вабить неповторність цього куточка Дністровського краю.Так само і двох невеличких груп студентів (Іst1-B17 і IstA1-B17) історичного факультету Кам’янець-Подільського національного університету ім. І. Огієнка вабила неймовірна красота цього краю. А побачивши її усім затамувало подих…

З Білої гори, відкривається такий краєвид, що словами його передати неможливо. Вражаюча краса, і ти дякуєш Богу, за те, що можеш це бачити. Намилувавшись краєвидом, потроху спускаємося до давнього скельного монастиря. Це те, що залишилося нам з давнини століть і продовжує нагадувати про славне минуле цього чудового краю. Воно надзвичайно красиве і заворожує: стоїшь на скелі, а під тобою – синє море, в яке врізаються зеленими трикутниками скельні виступи на тому боці, і далі, і далі.

Вiдiйшло у вiчнiсть пiд води найдавнiше в Українi тодiшнє торговельне мiстечко – Бакота. Саме такими словами розпочалася наша екскурсія про цей дивовижний край.

Після екскурсії по Бакотському Михайлівському песчерному монастирю ми спустилися по невеличкій стежечці до річки. Побачивши цю природу, цю неземну красу, як  сині хвилі гойдає теплий вітер ми відразу пішли фотографуватися, аби ця поїздка закарбувалася у нашій памяті.

Після невеличкої фотосесії хлопці розвели невеличке багаття для сосисок…

а дівчата зайнялися підготовкою їжі.

Коли усе було готове, ми перекусили і з новими  силами та емоціями рушили назад, адже на нас чекав водій.

Ось така  була поїздка, яка ще більше  нас згуртувала в одну команду, і вона залишила нам тільки приємні спогади та море емоцій. Надіємось таких поїздок у нас буде ще багато…